Незгасаючий вогонь безсмертя

       Друга світова війна- страшна війна XX століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній українській родині. 75 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. І чим далі у минуле відходять грізні роки війни, тим повніше осягається велич народного подвигу, який передається від покоління до покоління, як символ невмирущої слави наших батьків, дідів, прадідів, незборимого прагнення жити за ідеалами миру, свободи і справедливості.                                                                                                          

     

   У ці травневі дні ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, вшановуємо тих, хто боровся на фронтах Другої світової війни.                                                         

     

Мій дід, Марченко Никифор Павлович, народився в 1910 році в  селі Михнівці, в селянській родині. В 1941 році, коли розпочалася війна був призваний на військову службу. З 1941 по 1943 рік воював у складі 220 стрілецького полку, мав звання сержант. В березні 1943 року загинув  під час бою  біля села Калиново Ворошиловградської області( нині Луганська область). Там і похований. Подвиг воїнів непідвладний  часу, як і безмежна наша вдячність усім, хто відстояв нашу Вітчизну. Ми завжди будемо пам'ятати солдата, який віддав своє життя за мир на землі

      

В Михнівській сільській бібліотеці цій даті присвячена книжкова виставка -пам'ять «Не погасни пам'яті вогонь». Представлені на ній видання  розкривають історичну правду про трагічні дні війни, змальовують образи учасників воєнних дій. Тематика книг про війну дуже різноманітна – це розповіді про великих полководців Другої світової  війни, про в’язнів концтаборів, про масове знищенні євреїв, про подвиг жінок, про обпалене війною дитинство, про життя цивільного населення на окупованій території.