Натураліст, мислитель, гуманіст

Володимир Іванович Вернадський – вчений-природознавець, філософ, біолог, мінеролог і громадський діяч.. Один з родоначальників Української академії наук, а також основоположник науки біогеохімії.

Володимир Вернадський народився в 1863 р. в Петербурзі. Він ріс і виховувався в родині спадкового козака Івана Васильовича.На момент народження сина, Вернадський-старший викладав в університеті економіку, перебуваючи у званні дійсного статського радника.Мати Володимира, Ганна Петрівна, походила з шляхетної родини. Згодом родина переїхала до Харкова. Дитячі роки (1868-1875) Вернадський провів у Полтаві та Харкові.Ще хлопчиною бував у Києві, жив у будинку в Липках, де мешкала й померла його бабуся — Віра Мартинівна Костянтинович.У 1973 р. Володимир Вернадський поступив до харківської гімназії, де навчався 3 роки. У цей період біографії він під впливом батька оволодів польською мовою, щоб вивчати різну інформацію про Україну.У 1876 р. родина Вернадських повернулася в Петербург, де хлопчик продовжив навчання в місцевій гімназії. Йому вдалося отримати блискучу освіту. Юнак міг читати на 15 мовах.У 25-річному віці Вернадський поїхав стажуватися в Європу, провівши в різних країнах близько 2-х років. В Німеччині, Італії і Франції він отримав безліч теоритических і практичних знань, після чого повернувся додому.Коли йому було всього 27 років йому довірили керувати кафедрою мінералогії в Московському університеті. Пізніше  вдалося захистити докторську дисертацію на тему: «Явища ковзання кристалічної речовини». У підсумку він став професором мінералогії.В якості викладача Вернадський пропрацював більше 20 років. В цей час він часто подорожував. Він об’їздив безліч міст, займаючись вивченням геології.У 1909 р. Володимир Іванович виступив з блискучою доповіддю на 12 з’їзді природодослідників, у якому представив інформацію щодо спільного знаходження мінералів у надрах Землі. В результаті була заснована нова наука – геохімія.Вернадський провів фантастичну роботу в галузі мінералогії, зробивши в ній переворот. Він розділив минералогию від кристалографії, де першу науку пов’язав з математикою і фізикою, а другу – з хімією і геологією.Паралельно з цим Володимир Вернадський з великим інтересом захоплювався філософією, політикою та радіоактивністю елементів. Ще до того, як опинитися у складі Петербурзької Академії Наук, він утворив Радиевую комісію, яка була спрямована на пошук і вивчення мінералів.

Навесні 1918 р. Вернадський разом з родиною оселився в Україні. Незабаром він заснував Українську Академію Наук, ставши її першим головою. Крім цього, професор викладав геохімію в Таврійському університеті Криму. Життя та наукова діяльність В.Вернацького пов’язані з Полтавщиною. 1901 за завданням Полтавського губернського земства вивчав будову Висачківського пагорба, розташованого на ділянці поблизу злиття річок Сули, Удаю та Сулиці біля с. Висачки. Встановив, що ця унікальна пам’ятка природи має своєрідну геологічну будову. В цей же час і дещо пізніше атрибутував мінерали з геологічної колекції Лубенського музею К. М. Скаржинської, зокрема, контактував із його хранителем С. К. Кульжинським. 1915 обстежував поселення пізньопалеолітичної людини у Гінцях.

Результатом досліджень стала праця вченого про геологічні умови Гінцівської пізньопалеолітичної стоянки. Ім’я В.І. Вернадського носять вулиця та провулок у м. Лубни.

 У період біографії 1922-1926 рр. Вернадський побував в деяких європейських країнах, де читав свої лекції. Одночасно з цим він займався письменницькою діяльністю. З-під його пера вийшли такі праці, як «Геохімія», «Жива речовина в біосфері» і «Автотрофності человечеств».

У 1926 р. Вернадський очолив Радієвий інститут, а також обирався головою різних наукових товариств. Під його керівництвом досліджувалися підземні течії, вічна мерзлота, гірські породи і т. д.У 1935 р. здоров’я Володимира Івановича похитнулося, і за рекомендаціями кардіолога він вирішив виїхати лікуватися за кордон. Після лікування він якийсь час працював у Парижі, Лондоні та Німеччини. За кілька років до смерті професор очолив комісію по урану, ставши по суті родоначальником ядерної програми СРСР.

 Ім'я видатного вченого присвоєно багатьом навчальним закладам, бібліотекам, кораблям та іншим об'єктам;

 з 1973 року Національною академією наук України виплачується премія імені Володимира Вернадського, а починаючи з 2003 року, вручається золота медаль НАН на честь вченого;

  вулиці, названі на честь Вернадського, є в Києві, Дніпропетровську, Конотопі та ряді інших населених пунктів;

  у 1964 році ім'ям ученого названий гірський хребет у східній частині Антарктиди довжиною понад 400 кілометрів і висотою 1600 метрів;

  у 1996 році заснована українська арктична станція “Академік Вернадський”;

  у 1981 році в Києві встановлено пам'ятник Вернадському;

  пам'ятник вченому встановлено у Кременчуці та Полтаві