Маленька жінка з великою душею

Шарлотта Бронте — постать, яка стала символом незламності жіночого духу в англійській літературі XIX століття. Її життя було переплетенням суворих вікторіанських буднів, родинних трагедій та безмежної уяви, що виривалася назовні крізь рядки безсмертних романів. Шарлотта народилася 21 квітня 1816 року в родині бідного священника Патріка Бронте. Більша частина її життя пройшла у віддаленому селищі Гаворт, серед суворих йоркширських пагорбів та вересових пустищ. Рано втративши матір, Шарлотта разом із сестрами Емілі та Енн і братом Бренуеллом створили свій власний світ. Дитячі ігри в уявному королівстві Ангрія стали для неї першою школою письма. Саме там, у маленьких саморобних книжечках, народжувався стиль майбутньої письменниці.

Проте реальність була невблаганною: навчання в суворій школі Кован-Бридж, де через жахливі умови померли дві її старші сестри, назавжди залишило шрам у її серці та згодом лягло в основу похмурих описів Ловудської школи в її головному романі. Довгий час Шарлотта працювала вчителькою та гувернанткою, але внутрішнє покликання до творчості ніколи не згасало. У 1846 році сестри Бронте під чоловічими псевдонімами (Керрер, Елліс та Ектон Белл) видали спільну збірку поезій. Хоча вона не мала успіху, це стало поштовхом до написання прози.                                      У 1847 році світ побачив роман «Джейн Ейр». Книга викликала справжній фурор. Шарлотта Бронте першою наважилася зробити головною героїнею «некрасиву», але надзвичайно сильну та морально незалежну жінку. Голос Джейн Ейр — це голос самої Шарлотти, яка стверджувала право людини на гідність і кохання незалежно від соціального статусу. Період найбільшої слави став для письменниці часом найважчих втрат. Протягом одного року вона поховала брата і обох сестер, залишившись останньою дитиною у домі старого батька. Попри глибоку депресію, вона знайшла в собі сили завершити романи:«Шерлі» (1849) — де вона досліджувала соціальні конфлікти та жіночу дружбу; «Віллетт» (1853) — психологічно глибокий і значною мірою автобіографічний твір про самотність і внутрішню силу.

Шарлотта Бронте прожила коротке життя. У 1854 році вона вийшла заміж за Артура Белла Ніколлса, помічника свого батька, але вже через дев'ять місяців, у березні 1855 року, пішла з життя у віці 38 років.                      Її творчість зруйнувала стереотип про «жіночий роман» як щось легковажне. Вона принесла в літературу психологізм, щирість і палку емоційність, яка й сьогодні змушує читачів у всьому світі співпереживати її героїням. Шарлотта Бронте довела: навіть у найтісніших обставинах дух людини може залишатися вільним і величним.