Літописець українського народу

16 липня . виповнюється 115 років від дня народження талановитого українського письменника, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки – Василя Барки -справжнє ім'я – Василь Костянтинович Очерет. 

Народився майбутній письменник 16 липня 1908 р. в селі Солониця Лубенського повіту на Полтавщині в козачій родині.

Батько хлопчика був на російсько-японській війні, звідки повернувся покаліченим. Сім'я жила бідно, батько працював плотником, а також разом зі своїми трьома синами доглядав чужі сади, під час громадянської війни працював інструктором у майстернях, де виробляли кінське спорядження для армії . Очерети переїхали у відкритий степ неподалік від хутора Миколаївка, у якому була трикласна початкова школа, до якої і ходив Василь.

У 1917 р. хлопець вступив до Лубенського духовного училища, яке згодом було перетворено на трудову школу. Улюбленим предметом Василя була література. Він захоплювався творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника.

У 1927 р. Василь закінчив Лубенський педагогічний технікум, працював учителем фізики і математики в шахтарському селищі на Донбасі.Через конфлікт з місцевими партійними керівниками В. Барка поспішно виїздить на Північний Кавказ до м. Краснодар. Там письменник вступає до місцевого педагогічного інституту на філологічний факультет.

Згодом у Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи» (1930). У 1932 р. виходить друга книжка Василя Барки «Цехи Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у творчому відрядженні.

В цей час Василь Барка одружується з дівчиною-адигейкою Натхо Довлетхан,

наступного року у них народився син Юрій.

Василь Костянтинович вступає в аспірантуру на українське відділення, але через постійний тиск він змушений був перевестись до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педінституту.

Одночасно з навчанням в аспірантурі поет працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. Але і там пильні ідеологічні наглядачі добачили «контрреволюційність» в оформленні експозиції. За це Василя Барку було віддано під суд. Врятувався поет випадково через зміну настроїв у Кремлі. Пізніше Барка-науковець почав читати курс лекцій з історії західноєвропейських літератур у Краснодарі, також працював над кандидатською дисертацією щодо стилю «Божественної комедії» Данте.

У 1940 р. він успішно захистив дисертацію . 

У 1941 р. В. Барка пішов добровольцем у народне ополчення, хоча мав можливість бути звільненим за станом здоров'я. У 1942 р., під час одного з боїв, був тяжко поранений і опинився на окупованій території. За поетом доглядали, незважаючи на ризик, чужі люди. Василь Барка опинився між двох вогнів і вирішив порвати з режимом. Одужавши, працював коректором у місцевій газеті «Кубань».

На початку 1943 р. Василь Костянтинович востаннє бачив свою сім'ю: його мобілізували на роботи до Німеччини. Війна назавжди розлучила його з рідними. У важкому зимовому переході поет писав вірші, та більшість з них загубилися. У цьому ж році письменник вибрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними Зміною прізвища на псевдонім намагався захистити свою сім'ю від переслідувань.

У Берліні Василеві Барці вдалось вирватися з табору. Він працював коректором у видавництві «Голос». У 1945 р., після розгрому Берліна, разом з іншими вигнанцями-втікачами письменник здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ділі» табір для переміщених осіб. Ночував у ящику, терпів незгоди. Там поет почав свій перший прозовий твір – роман «Рай», який вийшов у Нью-Йорку в 1953 р.

У 1946 р. в Німеччині вийшла збірка віршів Василя Барки «Апостоли», а у 1947 р. з'явилася збірка «Білий світ». Письменник намагався перебратися до Франції, але невдало.

У 1950 р., з офіційного дозволу, В. Барка переїхав до Америки, та працював над історією української літератури, видав окремі частини під назвами «Хліборобський Орфей, або Кларнетизм», «Правда Кобзаря» (1961). Писав релігійно-філософські та літературознавчі есе, перекладав. Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода».

Поетичні збірки поета «Псалом голубиного поля», «Океан» вийшли у 1958-1959 pp.

Протягом 1958-1961 рр. Василь Барка працював над романом «Жовтий князь», який опублікував окремою книгою в Нью-Йорку в 1963 р. (перевиданий у 1968 р., у 1981 р. вийшов у перекладі французькою і тільки в 1991 р. з'явився в Україні). У романі «Жовтий князь», відтворені реальні події голодомору 1932-1933 рр. в Україні.

Матеріалом для твору послужили спогади очевидців і власні враження письменника, який у 1933 р. відвідав родину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голод на Кубані. У романі, який можна було б назвати сімейною хронікою, розповідається про життя Мирона Катранника і його родини від осені 1932 до жнив 1933.

Темі голоду в Україні 1932-1933 pp. В. Барка присвятив також поетичні твори та роман «Рай».

У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник» Протягом 1969-1988 рр. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» про життя українців в Америці. У цей час вийшла епічна поема «Судний степ», присвячена тисячоліттю християнства в Україні, 2 і З томи поезій «Океан», поетична збірка «Свідок для сонця шестикрилих» , драматична поема в двох томах «Кавказ» . Ці твори Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.

Помер видатний український письменник у Глен Спей -українському поселенні неподалік від Нью-Йорка- 11 квітня 2003 р.

Василь Барка – автор близько двадцяти поетичних збірок. Його роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих» складається з чотирьох великих томів, що налічують дві тисячі сторінок тексту. Твори письменника було видано англійською та французькою мовами.

.