Королева оперної сцени

Серед найбільших співаків світу кінця XIX — першої половини XX століття Соломія Крушельницька була символом досконалості і неперевершеності, її незрівнянної краси лірико-драматичне сопрано діапазоном майже в три октави — рідкісне явище у світовому оперному і камерному мистецтві. Перед співом української співачки і красою її душі, музичною інтерпретацією нею рідних їй народних пісень схиляли голови видатні співаки, композитори, диригенти, музичні критики, письменники.

 Її слухачі в країнах Європи, Південної і Північної Америки та Єгипті. Титул найвидатнішої співачки світу Соломія Крушельницька отримала ще за життя., Крушельницькій присвоєно звання «вагнерівської примадонни 20 століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали великою честю імениті виконавці 20 століття

Народилася Соломія Крушельницька 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях Бучацького повіту на Тернопільщині, над мальовничою річкою Стрипою, серед свіжості навколишніх гаїв і лісів в сім'ї священника. Належала співачка до древнього роду герба Сас.  В сім'ї батьків Крушельницької було 8 дітей, сестри Анна та Емілія також були співачками Соломія вчилася вдома, приватно. Спершу її, як і інших сестер, навчала румунка з Чернівців, мадам Буер, а пізніше батько запросив учителя сільської школи Миколу Мороза... 

У 1881–1882 рр.  в  Тернополі було  започатковано  Шевченківські  концерти  за  участю  чоловічого  хору А. Вахнянина  зі  Львова,  а  також  солістів  Євгенії  Барвінської Івана Ардана і Анатоля Вахнянина. На цих концертах була юна Соломія з сестрами і батьками. На концерті 1883 р. Соломія вперше у своєму житті виступила як солістка, виконала пісню «На городі коло броду» М. Лисенка на слова Т. Шевченка. Барвінська була першою фаховою учителькою вокалу і гри на фортепіано юної Соломії, збагатила її концертний репертуар піснями М. Лисенка.

У 80-их роках, водночас з концертними виступами, в Тернополі проходило і музичне навчання Соломії. Відомо, що вже з семи років батько вчив доньку гри на фортепіано. Часто вона грала з сестрою Оленою (Галею) в чотири руки. Десь у 1884–1885 рр. з нею працює Барвінська, а в 1886–

1890-их Соломія навчається у Тернопільській музичній школі товариства «Приятелів музики». Тоді ж юна Крушельницька 

познайомилася з друзями брата Антона, студентами, а згодом музичними діячами — композитором Денисом Січинським і диригентом та критиком Володимиром Садовським, які були частими гостями на домашніх концертах у Білій. 

Виходець з недалекого підміського села Довжанка В. Садовський виділявся скромністю, працьовитістю, високими людськими ідеалами і красою почуттів. На своє горе він закохався у юну Соломію і мовчки носив її образ у своєму бідному серці. Його любов була настільки щирою і єдиною, що він не міг бачити іншу дівчину подругою свого життя. Він кохав Соломію все своє життя.

З  першого  вересня 1891 року  С. Крушельницька  розпочала  навчання  на  вокальному  факультеті Львівської консерваторії Галицького музичного товариства. Вокалу і дикції вчив Соломію знаменитий професор Валерій Висоцький, який в юності оволодів в Італії мистецтвом школи бельканто і згодом виховав багатьох знаменитих українських і польських співаків.       

Під  час навчання майбутня співачка часто виступала з сольними партіями в концертах товариства «Львівський Боян». Так, у червні 1892 р. Соломію Крушельницьку було відзначено бронзовою медаллю за виконання арії з опери «Бал-маскарад» Дж. Верді, а 1893 р. – як випускниця консерваторії, вона отримала вже срібну медаль за виконання сцени з І акту опери «Аїда» Дж. Верді. Оперний  дебют  молодої  співачки відбувся 15 квітня 1893 р. на сцені Львівського міського театру Скарбека (нині Національний академічний український  драматичний теа́тр імені Марії Заньковецької) в партії Леонори («Фаворитка» Ґ. Доніцетті) та приніс С. Крушельницькій успіх.. Після вдалих виступів (1893-1895 рр.)  співачка  вирішила вдосконалити свою вокальну  освіту  в Італії.  У  важливості цього кроку її переконала  знаменита  італійська  співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові. Її італійськими вчителями стали професори Фауста Креспі (спів) та Конті  (сценічна  майстерність, міміка). 

З  особливою  прихильністю  вона ставилася  до  творчості  німецького  композитора  Ріхарда  Ваґнера, одного  із  найвизначніших  реформаторів оперного мистецтва, який прагнув  поглибити  зміст  опери, черпаючи  сюжети  своїх  творів  з німецької  міфології. Виконання  його  творів  вимагало  від 

співаків  виняткової  майстерності та фізичної витримки, тому рішення молодої Соломії, яка тільки-но опанувала італійську школу співу, було  сміливим  та  навіть  ризикованим.  Але  вона  вірила,  що  опанування  Ваґнерівського  репертуару  значно  поглибить  її  вокальні можливості.  У  середині  1895  р. Соломія  Крушельницька  їде  до Відня де протягом чотирьох місяців  вивчає  у  відомого  професора Йозефа Ґенсбахера німецьку вокальну школу, оперні партії Ваґнера. 

Того  ж  року  в  Кракові  відбувся  її  перший  виступ  у  ролі  Ельзи  («Лоенгрін»  Р.  Ваґнера),  що  приніс  їй  визнання.

Протягом свого артистичного  життя українська співачка створила глибокі та переконливі образи у Ваґнерівських операх: Ельза («Лоенґрін»), Єлизавета («Тангойзер»), Брунгільда («Валькірія», «Зіґфрід», «Загибель богів»), Ізольда («Трістан та Ізольда»). В його операх вона виступала в Парижі, Сан-Яго, Пармі, Неаполі, Мілані, Буенос-Айресі та багатьох містах світу, де скрізь її супроводжував величезний успіх. 

Апогей  слави  Соломії  Крушельницької  припадає  на  перше  десятиріччя  ХХ  ст.  Співачка  досягла  вершин  майстерності.  Вона  співала  на сценах оперних театрів Парижу , Риму,  Буенос-Айреса    Мілану Барселони,  Мадриду,  Лісабону,  Єгипту, Алжиру,  Бразилії.

У 1906 р. відбулася ще одна важлива  подія  для  співачки.  Найвідоміша у світі фірма фонозаписів класичної та оперної музики міланська «Pfonotipia» почала випускати на світовий ринок серії  записів її голосу (8 оперних арій і пісень в супроводі фортепіано

 

Знайомство  1906  р.  Соломії  Крушельницької  з  Чезаре  Річчоні  – новий  етап  у  її  особистому  житті. Шлюб відбувся 19 липня 1910 р. у Буенос-Айресі, але не став причиною  завершення  оперної  кар’єри співачки.  Подружжя оселилося в містечку Віареджо, у віллі під назвою «Саломе». Їхня оселя була відомим артистичним салоном, а подружжя Річчоні до наших днів залишилося однією з найаристократичніших та найшанованіших родин, якою пишаються мешканці Віареджо.

Після 1915 р. Соломія Крушельницька скорочує кількість своїх сценічних виступів. До 1920 р. вона бере участь лише в кількох оперних виставах в Монте-Карло, Лісабоні, Неаполі та назавжди залишає оперну сцену. Надалі вона присвятила себе камерній концертній діяльності. Її сольна програма складалася з музичних творів різних епох і народів..

 Де б не була Соломія, вона часто приїздила до Львова в 1893–1914 рр. і брала  участь  як  солістка  у  Шевченківських  концертах  хору «Боян»  у  співучасті  із іншими  співаками. Основними у її сольному репертуарі були арії з опер, твори М. Лисенка на слова Т. Шевченка і народні пісні. 

Соломія Крушельницька здобула світове визнання поряд з Е. Карузо, М. Баттістіні, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним. 1932 р. у Венеції відбувся останній сольний концерт С. Крушельницької. А у вересні 1936 р. помер чоловік С. Крушельницької Ч. Річчоні. Попри двадцятирічну різницю у віці, співачка була щасливою у своєму шлюбі. Родинне щастя тривало майже три десятки років. 

У серпні 1939 р. співачка відвідала рідних у Галичині. Там її застала війна, вона не змогла повернутися до Італії. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

Після  закінчення  війни  дирекція  Львівської  консерваторії  запросила 

співачку світової слави на посаду професора кафедри сольного співу І тільки 1951 р. Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 р. вона нарешті отримала звання професора – за місяць до смерті. Холодного листопадового місяця 1952 р. Соломії не стало, її поховали на Личаківському цвинтарі у Львові поруч з могилою Івана Франка.  

Сьогодні  ім’я  Соломії  Крушельницької  носять  Львівський  націо-

нальний  академічний  театр  опери  та  балету,  Львівська  середня спеціа-лізована  музична  школа-інтернат,  Тернопільське  обласне державне  музи-чне  училище ,  загальноосвітня  школа  в  селі  Біла на  Тернопільщині. 

Життя  і  творчість королеви  оперної сцени  широко  представлена  в 

експозиціях кімнати-музею, меморіального  музею-садиби  Соломії Круше-льницької на малій батьківщині  (с. Білявинці  та с.  Біла,  Тернопільська  область)  в  матеріалах музично-меморіального  музею  у Львові  У  багатьох  населених пунктах  встановлено  пам’ятники.  

                                           Пам'ятник С.Крушельницькій в м. Тернопіль

У 1982 р. на кіностудії ім. О. Довженка режисером О. Фіалко був зня-

тий історико-біографічний фільм «Повернення Баттерфляй», присвячений життю та творчості Соломії Крушельницької. Картина заснована на реальних фактах, побудована як її спогади. 

З метою популяризації академічного співу, об’єднання навколо всесвіт-

ньовідомої співачки солістів-вокалістів та хорових колективів області та 

всієї України, раз на 5 років з 1986 р. у Тернополі проходить Всеукраїнський конкурс «Соломія» на здобуття премії імені Соломії Крушельницької. Для виявлення та підтримки творчо обдарованої молоді Тернопільщини 2016 р. відбувся вже п’ятий обласний конкурс української народної пісні імені Соло-мії Крушельницької. Починаючи з 1988 р. традиційними стали на її честь міжнародні фестивалі оперного мистецтва. 

З 1991 р. на сцені Львівського національного академічного театру опе-ри та балету проходить Міжнародний конкурс оперних співаків».

                                           Фільми-присвяти

пам’яті великої співачки

«Пісня подолянки». 

Документальний фільм. Режисер Р. Фощенко. Україна, Українська студія хронікально-документальних фільмів, 1966.

«Повернення Баттерфляй». 

Художній фільм. Режисер О. Фіалко. Україна, Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка, 1982.

«Соломія Крушельницька». 

Документальний фільм. Режисер В. Мудрак, Україна, Львівська кіностудія «Міст», 1994.

«Два життя Соломії». 

Фільм із серії «Обрані часом». Режисер О. Фролов. Україна, Кіностудія Національної спілки кінематографістів України «Контакт», 1997.

«Solo-Mea. Соломія Крушельницька». 

Фільм в 2-х частинах із збірки № 11 «Українські оперні співаки ХІХ-ХХ ст.» документального серіалу «Гра долі». Режисер В. Образ. Україна, студія «ВІАТЕЛ», 2008.

«Соломія». 

Документальний фільм..Режисер Л. Колосова. Україна, ТРК Глас, 2014.