Купальські чари

 

  Купальські свята — це легенди,  історія і наші сподівання. Тисячоліттями сплелись релігія, прадавні міфи і кохання, язичництво і християнство. Міцно в побуті народу тримається і передається із року в рік, із роду і до роду це  свято.

  Івана Купала (Купайла) – одне із найзагадковіших традиційних свят, що відзначалися в Україні за часів язичництва. Воно припадало на 7 липня (за новим стилем) і пов'язувалося з літнім сонцестоянням. Ім'я ж святу дав Купало – бог земних плодів, урожаю, добробуту та лікарських рослин.Основні обрядові дії цього дня називалися купаліями і відбувалися у ніч з 6 на 7 липня. Молодь ретельно готувалася до них: збирали дрова для вогнища, ставили обрядове дерево (часто це була верба), яке наряджали вінками й кольоровими стрічками.

  Основним атрибутом свята, довкола якого відбувалися дійства, був купальський вогонь, що символізував сонце-зародок у материнській утробі. Він мав горіти цілу ніч. Всі стрибали через це вогнище, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Також вважалося, що коли дівчина і хлопець, узявшись за руки, стрибають у парі і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Ще дівчата плели собі віночки з трав та квітів, які пускали на воду, бо ті таким чином могли вказати "звідки свати будуть".

  Особливо цікавими і таємничими є розповіді про цвітіння папороті в ніч на Купала. Для того, щоб це побачити, слід вночі піти до цього куща, побороти нечисту силу, дочекатися того, як опівночі папороть розцвіте світлою жариною, зірвати квітку і сховати її за пазуху. Такий сміливець набуває можливості бачити, як переходять із місця на місце дерева, розуміти мову птахів, тварин, рослин, зможе відшукати заховані в землі скарби і заволодіти ними.

  З нагоди свята Івана Купала  в  Михнівській сільській   бібліотеці презентовано книжкову мозаїку «Купальські чари», де представлена  література з  народознавства, етнографії,статті з періодичних видань, що розповідають з яких далеких язичницьких часів прийшло до нас це свято.